Підгаєцький район

Підгає́цький райо́н — адміністративний район у західній частині . Створений , ліквідований (населені пункти відійшли до ), знову відновлений .

Площа — 496,38 км² — 3,6 % території області. Населення — 21,9 тис. осіб (; 1,2 % населення обл.); у тому числі — 99,3 %; проживають також , , та ін. Відстань до міста — 70 км.

Географія

Район межує з , , , та Тернопільської області і .

Найближча залізнична станція — Бережанського району — за 24 км від м. Підгайці.

Розташоване на . Підгаєцький район — центр Середнього Опілля, однак має особливості: Опілля на західній частині й Поділля на сході. Опілля творить західну частину Подільської височини і простягається на захід від рік і у південно-східному напрямку. На схід від Опілля від лівого берега Коропця піднімається Подільська височина — на висоті 350—400 м.

Район розташований у межах мікрокліматичної зони Західного лісостепу.

Рельєф території району — хвилястий, пересічений балками і долинами, в західній частині — горбистий. Ліси займають 93,65 км², водойми — 5,92 км², болота — 2,12 км².

Територія району перетинається автошляхи -, - і дороги районного значення.

Найвища точка — г. поблизу села (414 м).

Є поклади , , , , , тощо.

Головні річки: , (притоки ). На річках розташовані ставки для риборозведення та рекреації.

Ґрунти — опідзолені чорноземи.

Адміністративний поділ

У районі — 1 (), 36 і 21 .

Археологічні знахідки

На території Підгаєцького району виявлені сліди культури доби , ранньобронзовї доби, комарівсько-білопотоцької культури — в с. Литвинів, у с. Шумляни викопали бронзовий меч 9 ст. тощо.

Історія

Територія Підгаєччини заселена від періоду (45-25 тис. р. тому); у 10 ст. увійшла до , згодом до . Від належала до , — — до , згодом — ( створено ). Листопад — липень — в , липень -вересень 1920 — , — — у . — — в .

Підгаєччина у середні віки не раз зазнавала спустошливих набігів татарських і турецьких загарбників. проходило військо , відбулася битва військ Я. Собеського зі загонами П. Дорошенка, яка закінчилася підписанням , — остання битва між польськими військом і татарами поблизу Підгайців.

Підпорядкування Галичини Австрії дало позитивні зрушення в економічному й соціальному житті Підгаєцького повіту: будівництво дороги Бережани — Монастириська (), розвиток , , , збільшення ярмарків, спорудження фабрики сільськогосподських машин, броварні, ґуральні, повітовий шпиталь тощо.

Діяли єврейські, польські та українські культурно-просвітницькі й фінансово-господарські товариства, установи, зокрема , добродійне товариство «Плата милосердя», ремісницьке товариство «Поміч», товариство купців, Маслосоюз, торгова спілка «Сокіл» та інші.

У відбувся страйк безземельних і малоземельних селян у селі .

збудована залізниця Підгайці-.

Під час у Підгаєцькому повіті були значні людські жертви, зруйновані господарства, спалені будинки.

Після війни — Польща анексувала Галичину. Боротьбу українців за свої права (збудовано Повітовий український народний дім), Повітовий здвиг «Соколів» () не зупинила ().

Розростання мережі обернулося для жителів Підгаєччини — розстрілом юнаків-допризовників .

Працювала трикотажна ф-ка (—).

2-а світова війна спричинила знищення залізниці, розстріли єврейського населення, переселення поляків () на терени Польщі. Села району згадують у на стор. 139 і ін.

У результаті збройної боротьби ОУН і УПА Підгаєччина стала одним із центрів національного руху опору в Галичині (— відбулося 66 боїв і сутичок). На Підгаєччині відбувся останній в історії бій УПА — (встановлено пам’ятний знак-хрест (жовтень ). До 1991 діяли: школа-інтернат, фабрика металовиробів, медичне училище (—), , консервний, комбікормовий заводи, «Сільгосптехніка», цегельня.

Після ліквідації Підгаєцького району () відбувся відплив населення (з 1963 до 1991 — більш ніж 12 тис. осіб).

— у Підгайцях споруджено пам’ятники Т. Шевченку, жертвам «Кривавої неділі» 1941 (обидва — ); мозаїка на теми Кобзарських творів (стіна буд. № 24 на вул. Шевченка).

відновлений статус Підгайців як райцентру.

розпочато газифікацію краю.

Підприємства

Нині в Підгаєцькому районі працюють промислові підприємства: ТзОВ «Металіст», ВАТ “Підгаєцький маслосирзавод «Коропець», ВАТ «Підгаєцька „Агропромтехніка“», ТзОВ «Злагода», господарське товариство «Проба», ТзОВ «Сільцівське», українське-словацьке ТзОВ АПК «Гідіна ЗК Україна»; діє агропромисловий комплекс.

Соціальна сфера

Є 27 ЗОШ, 11 дитячий дошкільний закладів, 1 аграрний ліцей, 2 школи естетичного виховання, 1 Будинок творчості, 66 закладів культури, з них 29 бібліотек, у тому числі районні бібліотеки для дорослих і дітей, історико-краєзнавчий музей, , Народний дім (РБК), райлікарня, поліклініка, 23 ФАП, 1 сільська лікарня-амбулаторія, 3 амбулаторії сімейного лікаря.

Звання «народний» удостоєні 9 колективів.

Є футбольний клуб «Нива».

Діють 33 політичні партії, 2 благодійні органазації, 43 релігійні громади ( — 33, — 10), офіційно не зареєстровані, але діють угруповання , п’ятидесятників, .

Пам’ятки

Пам’ятки архітектури

У Підгаєцькому районі є 7 пам’яток архітектури державного значення церкви — Успенська (—, мурована), св. Бориса і Гліба (—, дерев.) та Спасо-Преображенська (, дерев’яна), дзвіниці церков Бориса і Гліба (, дерев’яна) і Спасо-Преображенська (середина 19 ст., дерев’яна), костьол Пресвятої Трійці (1634, мурований, руїни), (16-17 ст., мур.);

87 пам’яток архітектури місцевого значення (церкви, некрополі, громадські та житлові будинки, господарські будівлі тощо).

Дерев’яні храми

За даними?, в районі знаходяться 7 дерев’яних церков:

Назва села Патрон церкви Рік побудови
1714
Спаса 1772
Покрови Пресвятої Богородиці 1685
св. Петра і Павла 1941
святої Покрови 1854
св. Покрови 1936
святих Бориса та Гліба та дзвіниця 1701, а дзвіниця — 1782

Пам’ятки природи

Серед пам’яток природи:

  • державного значення:
    • 4 горіхи чорн. (с. Завалів), Завалівський платан;
  • місцевого значення:
    • , ботанічний заказник «Мужилівський», ботанічні пам’ятки , «Бук лісовий» (с. Затурин), , геологічна пам’ятка (с. Шумляни), Загальнозоологічний заказники та Завалівського лісництва.

Персоналії

Уродженці Підгаєцького району:

  • громадський і політичний діяч, публіцист, дипломат
  • оперні співаки М. Галій, І. Григорович;
  • історики, краєзнавці Т. Гунчак, І. Джиджора;
  • українознавець, історіограф Я. Калакура;
  • астроном, педагог Ф. Ґула;
  • художник А. Манастирський,
  • художник-фотограф С. Банах;
  • письменники М. Кічура, О. Коверко, Л. Ліленфельд, М. Ойзеркіс, М. Рудницький, С. Сроковський;
  • літературознавець і поет Я. Вишиваний;
  • журналісти М. Галій, Р. Голіят, М. Кальба;
  • вчені-економісти Я. Комаринський, О. Мороз;
  • кіномитці П. Кардаш, Я. Кулинич, Я.-Є. Ломніцький;
  • диригенти, композитори В. Кардаш, О. Мостовий;
  • редактори, видавці В. Воронович, В. Душник, О. Навроцький, В. Папіж;
  • правники І. Басараб, Я.-С. Кальба;
  • суспільно-політичні діячі та меценати М.-Д. Гайва, М. і Мих. Іваськевичі, П. Кардаш, В. Колодчин, В. Ліщинецький;
  • в’язень В. Рокецький;
  • діячі В. Бей, В. Галаса, М. Мізерний, В. Томашівський;
  • митрополит Й. Шумлянський;
  • науковці М. Брик, Ю. Дзядикевич, І. Залуцький, Ф. Запутович, Б. Заставецький,
  • актор Т. Ломніцький;
  • талмудист З. Мендель.

Тут проживали і працювали: Т. Бордуляк, Я. Головацький, Я. Княгиницький, Ф. Коковський, К. Устиянович.

Перебували: (1671), П. Дорошенко (1667), Ян-Казимір (1663), А. Малишко (1959), Г. Сенкевич, Т. У єський, І. Франко (1880), А. Шептицький (1902) та ін.

Наукові та археологічні дослідження здійснювали М. Бевз, Г. Логвин, Я. острозький, Б. Януш та ін.

Повернутися в розділ: Райони області